Консультація

Акція «Працювати за інструкціями»: коментар фахівця ВАЖЛИВО!

Як відомо, 14 травня залізничники, члени ВПЗУ, депо Кременчук і Дарниця (Київ) розпочали акцію «Працювати за інструкціями». Згодом до них приєдналися машиністи та їхні помічники й з інших регіональних філій ПАТ «Укрзалізниця», а також цеху залізничного транспорту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». У низці залізничних депо України ця акція триває й досі. Бо керівництво замість проведення конструктивних переговорів вдається до залякувань і шантажу, а у деяких виробничих підрозділах навіть погрожує робітникам кримінальною відповідальністю за припинення роботи. Щоб розібратися у ситуації, ми звернулися за консультацією до кандидата юридичних наук із трудового права Дениса НОВІКОВА із Харкова. Друкуємо його роз’яснення.


 

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про транспорт» страйк (припинення) роботи на підприємствах транспорту, по-перше, не заборонений та може бути у разі невиконання адміністрацією підприємства умов тарифних угод (крім випадків, пов’язаних із перевезенням пасажирів, обслуговуванням безперервно діючих виробництв, а також, коли він загрожує життю і здоров’ю людини), а по-друге, машиністи та їхні помічники депо регіональних філій ПАТ «Укрзалізниця» і цеху залізничного транспорту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», а також їхні представники – профспілки – страйку не оголошували, як це передбачено Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)». Вони також не заявляли, що припинення роботи є страйком. Навпаки трудівники пояснювали, що акція «Робота за інструкціями» є вимушеним заходом у відповідь на порушення роботодавцем їхнього права на охорону праці й безпечні умови її виконання.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про охорону праці»: «роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці у кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити дотримання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме: створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їхні обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх дотримання; розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці; забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються… Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог».

Отже, обвинувачення працівників, які вирішили працювати, суворо дотримуючись інструкцій і приписів із техніки безпеки, у вчиненні ними кримінальних правопорушень є абсолютно безпідставними, а побоювання щодо можливого притягнення до кримінальної відповідальності повинен відчувати саме роботодавець. Бо, згідно зі  ст. 14 Закону України «Про охорону праці», працівник «зобов’язаний: дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей у процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог».

Тож, якщо хтось і може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за можливі наслідки аварій, так це роботодавець, який не забезпечив належних умов функціонування системи виробництва та охорони праці. Працівник зобов’язаний дбати про своє життя та здоров’я, а також про життя і здоров’я своїх колег. Відповідно, працівники, по суті, зобов’язані припинити роботу та вимагати її припинення від своїх колег.

Таке право чітко прописано у ст. 6 Закону України «Про охорону праці», де вказується, що умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства. Працівник має право «відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов’язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці».

Отже, дії, до яких вдались працівники ПАТ «Укрзалізниці», а згодом і цеху залізничного транспорту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», є проявом самозахисту своїх прав та інтересів.

Згідно зі ст. 19 Цивільного кодексу України «особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань. Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства». Означені положення застосовуються до самозахисту трудових прав, адже відповідно до ст. 19 Цивільного кодексу України «положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства».

До речі, говорячи про відповідальність працівників адміністрація і ПАТ «Укрзалізниця», і ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» чомусь не звертає уваги на можливість застосування заходів дисциплінарного впливу або відсторонення працівників від роботи. Так, згідно зі ст. 142 КЗпП, «власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати роботу працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно дотримуватися законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту». Заходами дисциплінарного впливу, до яких може вдаватись роботодавець у разі наявності дисциплінарного проступку, є догана та звільнення. Однак, видається, що роботодавець у даній ситуації не прагне відновити дисципліну, а має на меті погасити протест та повернути працівників на робочі місця, при цьому не витративши забагато коштів та не узявши на себе зобов’язань, на яких наполягають працівники. Заощадити роботодавець міг би і при відстороненні працівників від роботи (ст. 46 КЗпП), адже при його застосуванні заробітна плата не зберігається. Однак правової підстави для відсторонення, окрім несправностей засобів виробництва, у роботодавця немає, а використання цієї підстави фактично означало б визнання керівництвом підприємств порушень у сфері охорони праці.

Газета "Аспект" №22 (631)

Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі

Контакти

>
вул. Велика Василькiвська, 65,офiс 36 info@kvpu.org.ua м. Київ Київська область 03150 Україна +38044 287 33 38 +38044 28772 83