Зауваження та пропозиції до законопроекту «Про колективні угоди і договори»

КВПУ бере активну участь у розгляді питань, пов’язаних зі змінами трудового законодавства на етапі підготовки, подає свої пропозиції та зауваження до законопроектів, фахівці центрального апарату КВПУ працюють у робочих групах СПО репрезентативних об’єднань профспілок на національному рівні.

Юридична служба Конфедерації вільних профспілок України провела попередній правовий аналіз поданого Міністерством соціальної політики законопроекту «Про колективні угоди і договори».

Ми стурбовані тим, що фінальний текст законопроекту, на жаль, досить суттєво відрізняється від того, що був предметом розгляду тристоронньої робочої групи, утвореної рішенням Президії Національної тристоронньої соціально-економічної ради від 31.03.2016 р.

Юридична служба КВПУ подала свої зауваження та пропозиції до законопроекту на розгляд робочої групи профспілкової сторони з підготовки узгодженого з іншими сторонами соціального діалогу законопроекту «Про колективні угоди і договори».

Просимо всіх, кому небайдуже майбутнє сфери праці в Україні, ознайомитися з наведеними нижче зауваженнями і пропозиціями та долучитися до зусиль вільних профспілок зі вдосконалення трудового законодавства, зокрема – законопроекту «Про колективні угоди і договори».

  1. 1.     Частина 4 статті 7

Визначення сторони працівників «суб’єктами якої є первинні профспілкові організації підприємства, установи, організації,

роботодавця – фізичної особи …» не відповідає нормам конвенцій МОП №87, 98, 154, ст. 36 Конституції України, ст. 1, 37 Закону України «Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності», згідно з якими:

професійна спілка (профспілка) – добровільна неприбуткова громадська організація, що об’єднує громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання);

первинна організація профспілки – добровільне об’єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі;

організації профспілки – організаційні ланки профспілки, визначені статутом профспілки, що діють у межах повноважень, наданих статутом та цим Законом.

Профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси.

Пропозиція:

Викласти частину 4 статті 7 законопроекту в такій редакції:

«сторона працівників, суб’єктами якої є первинні профспілкові організації на підприємстві, в установі, в організації, у роботодавця – фізичної особи …»  далі за текстом.

  1. 2.     Абзац другий пункту 5 статті 10 законопроекту містить положення про подання «інформації про чисельність своїх членів на підставі рішення органу, який підтверджує репрезентативність суб’єктів сторін соціального діалогу».

Чинним законодавством не передбачено обов’язків первинної профспілкової організації будь-яким чином підтверджувати свою репрезентативнісь.

ППО є репрезентативною з моменту її створення, що закріплено у статті 5, частині четвертій статті 6 Закону України «Про соціальний діалог» та Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями народних депутатів та Уповноваженого Верховної Ради з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 8, 11, 16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»  (справа про свободу утворення профспілок) від 18 жовтня 2000 року. Справа № 1-36/2000 № 11-рп/2000.

Пропозиція:

Виключити вказане положення.

  1. 3.     Стаття 21 «Зміст колективного договору»

Містить взаємовиключні положення:

Згідно з частиною першою  статті 21 «Зміст і структура колективного договору визначаються сторонами в межах їх повноважень».

Частина друга статті 21 містить положення про те, що «колективний договір може передбачати положення …»

При цьому, останнє і передостаннє речення статті 21 чітко встановлюють обов’язкові норми про те, що у колективному договорі «встановлюється строк дії договору …»,  «зазначається колективна угода …»

Пропозиція:

Залишити в редакції статті 7 чинного Закону «Про колективні договори і угоди», доповнивши положеннями, що є новацією проекту закону.

  1. 4.     Третє речення пункту 1 статті 23 законопроекту про недосягнення згоди у СПО на етапі підписання колективного договору не має юридичного сенсу, тому що, згідно зі статтею 22 цього ж законопроекту, рішення про підписання колективного договору приймається загальними зборами (конференцією) працівників.

Пропозиція:

Виключити вказане положення.

  1. 5.     Стаття 24 «Приєднання до сторони колективного договору» є абсолютно декларативною та  нікчемною.

Другим реченням пункту 1 статті 24 встановлено, що «приєднання до сторони працівників колективного договору здійснюється шляхом зміни суб’єктного складу сторони у порядку, визначеному колективним договором..»

Таким чином, якщо сторони при укладенні колективного договору не встановили порядку, або встановили такий порядок, що не допускає приєднання до колективного договору, або створює перешкоди, що не можуть бути подолані, то ні про яке приєднання не може бути мови.

Фактично, це мертвонароджена стаття, яка внесена до законопроекту виключно з метою створення умов для нерозповсюдження колективного договору на всіх працівників, незалежно від членства у профспілці, яка підписала колективний договір, як передбачається новою  редакцією статті 18 Кодексу законів  про працю України (Розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» законопроекту).

Пропозиція:

Викласти статтю 24 законопроекту у такій редакції:

Стаття 24. Порядок приєднання до колективного договору

  1. До укладеного з роботодавцем колективного договору можуть приєднатися легалізовані профспілки, первинні профспілкові організації, що діють у цього роботодавця, та були створені після укладення колективного договору.
  2. Приєднання до колективного договору здійснюється шляхом зміни суб’єктного складу сторони працівників у порядку, визначеному колективним договором або за рішенням сторін цього договору. У разі необхідності сторони вносять зміни до колективного договору, зокрема в частині гарантій діяльності профспілок.
  3. Рішення про приєднання до колективного договору приймається у місячний термін з дня подання первинною профспілковою організацією, профспілкою заяви про приєднання та документів, підтверджуючих її легалізацію.
  4. У разі, якщо сторони приймуть рішення про початок колективних переговорів з внесення змін до колективного договору за участі заявника, термін процедури приєднання може бути збільшено до двох місяців.
  5. Копія рішення про приєднання до колективного договору не пізніше наступного робочого дня після його прийняття надсилається заявнику та органу, який здійснив повідомну реєстрацію колективного договору.
  6. Неприйняття рішення про приєднання заявника до колективного договору у встановлені пунктами  3,4 терміни вважається відмовою.
  7. Відмова у приєднанні до колективного договору може бути оскаржена в судовому порядку.
  8. Профспілка, первинна профспілкова організація, що приєдналася і стала суб’єктом сторони колективного договору, отримує всі права і обов’язки, визначені цим договором.
  9. 6.     Законопроект (Розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення») містить положення про внесення змін до чинних законів України, зокрема до Кодексу законів  про працю України, Закону «Про оплату праці», Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», Закону «Про зайнятість населення», Гірничого закону України.

Усі вищевказані зміни містять законотворчі  новації такого змісту «у разі, коли спільний представницький орган не утворено, ці питання погоджуються з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що об’єднують більшість працівників, які працюють у даного роботодавця…», що суперечить конвенціям МОП №87, 98, 154.

Згідно зі статтею 5 Конвенції МОП №154 про сприяння колективним переговорам 1981 року:

  1. Для сприяння колективним переговорам вживають заходів, котрі відповідають національним умовам.
  2. Заходи, передбачені в пункті 1 цієї статті, спрямовані на те, щоб:
  3. колективні переговори були можливі для всіх роботодавців і всіх категорій працівників у галузях діяльності, передбачених цією Конвенцією;
  4. колективні переговори поступово поширювалися на всі питання, зазначені в пунктах a), d) і c) статті 2 цієї Конвенції;
  5. заохочувалося розроблення правил процедури, узгоджених між організаціями роботодавців і працівників;
  6. проведенню колективних переговорів не перешкоджала відсутність правил, що їх регулюють, чи неповна або невідповідна суть цих правил;
  7. органи й процедури розв’язання трудових конфліктів створювалися таким чином, щоб сприяти колективним переговорам.

Пропозиція:

Виключити вказані положення.

 

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *