Із запровадженням другого рівня пенсійного забезпечення не поспішатимуть

На засіданні Національного тристороннього круглого столу йшлося про загальнообов’язкове пенсійне забезпечення другого рівня в нашій країні. У вступному слові Національний координатор Міжнародної організації праці в Україні Сергій Савчук зазначив, що очікує від заходу жвавої дискусії щодо винесеного для обговорення питання. Було висловлено сподівання, що учасники круглого столу всебічно проаналізують як позитивні, так і негативні наслідки запровадження другого рівня пенсійного забезпечення. Забігаючи наперед, можна констатувати, що критичних зауважень і різного роду застережень було значно більше, аніж беззастережних схвалень. Не в останню чергу посприяли цьому грунтовні виступи експертів із МОП: Фабіо Дюрана-Вальверде, керівника підрозділу публічних фінансів, актуальних розрахунків та статистики, та Кенічі Хіросе, старшого спеціаліста з питань соціального захисту.

Фабіо Дюран-Вальверде більше зосередився на зарубіжному досвіді. За його словами, з 1981 по 2014 рр. тридцять країн повністю або частково приватизували свої обов’язкові державні пенсії (іншими словами, вдалися до другого рівня). Причому у більшості випадків такі ініціативи щедро підтримували Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Організація економічного співробітництва та розвитку та інші фінансові інституції. І що ж маємо нині? 18 країн повністю або частково відмовилися від згаданої затії. Багатьох спонукала до цього глобальна фінансова криза 2008 року, коли недоліки приватної системи стали очевидними і їх терміново треба було виправляти. А тому, за визначенням Фабіо Дюрана-Вальверде, «враховуючи накопичені докази негативних соціальних та економічних наслідків, можна стверджувати, що з приватизацією зазнав невдачі».

У незалежному оцінюванні Світового банку зазначено: «Багато країн Центральної та Східної Європи, а також Латинської Америки, які запровадили обов’язкові приватні пенсійні системи, не задовольняли початковим умовам макроекономічної стабільності, готовності фінансового ринку, помірної заборгованості та низької корупції. Введення обов’язкових приватних пенсійних схем у цих країнах не привело до їх передбачуваного макроекономічного впливу та не забезпечило підвищення рівня охоплення населення. Крім того, значні перехідні витрати, пов’язані з впровадженням цих систем, додалися до фіскального дефіциту цих країн.

Глобальна криза, що почалася в 2008 році, призвела до значного зростання державного дефіциту та сукупних державних боргів. Кілька країн мали вдаватися до надзвичайної фінансової допомоги з боку міжнародних фінансових установ, зокрема МВФ та ЄС. З метою покращення свого фіскального становища багато урядів запровадили фіскальні заходи жорсткої економії. Пенсійні системи особливо постраждали від зменшення державних видатків. Зіткнувшись із труднощами щодо підвищення ставок внесків, деякі країни Центральної та Східної Європи (Угорщина, Словаччина, Польща та Румунія) зменшили внески до системи загальнообов’язкового пенсійного забезпечення як заходу для зменшення дефіциту державних пенсійних систем». Іншими словами, другий рівень у багатьох країнах попри фінансові вливання з боку знаних міжнародних інституцій себе не виправдав.

Кенічі Хіросе у своєму виступі нагадав, що у червні 2016 року Україна ратифікувала Конвенцію МОП про соціальне забезпечення (мінімальні стандарти) (№ 102), відповідно узявши на себе певні зобов’язання. «Це був важливий крок щодо підтримки добре функціонуючої системи соціального захисту, яка забезпечує ефективний доступ до охорони здоров’я та належну безпеку доходів для всіх», – наголосив експерт МОП. Також він зазначив, що торік після ратифікації та набуття чинності Конвенцією № 102, уряд ухвалив зміни до закону про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Спрямовані вони передусім на збільшення існуючих пенсій – для відновлення їхньої втраченої реальної цінності через неіндексування протягом останніх років. «Для того, щоб ефективно запрацював другий рівень пенсійного забезпечення, треба дві передумови: стабільний державний бюджет і низький рівень інфляції», – підсумував Кенічі Хіросе.

Цікавим і досить повчальним був виступ консультанта МОП Кшиштофа Хагемайєра, який поділився досвідом Польщі при запровадженні обов’язкової накопичувальної системи. «У 1998-му запровадили, а через 15 років скасували другий рівень, так остаточно і не визначивши, як саме обчислювати пенсію, – зауважив він. – Україні потрібно ретельно вивчити досвід інших країн, щоб не повторювати допущених помилок». Іншими словами, щоб не ставати на ті самі граблі.

Досить обережним в оцінках щодо перспектив запровадження в нашій країні другого рівня був заступник міністра соціальної політики Микола Шамбір. За його словами, тут важливо прорахувати всі можливі наслідки. Власне, такої ж позиції він дотримувався і на засіданні Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення, що відбулося 21 листопада.

 А ось заступник голови згаданого комітету Сергій Каплін, який два тижні тому ратував за якнайскоріше ухвалення законопроекту, який дасть «зелене світло» другому рівню, цього разу був значно стриманішим у висловлюваннях, рефреном у яких звучало: «Поспішати не треба» і «Це справа не кількох тижнів і навіть місяців».

Заступник голови Конфедерації вільних профспілок України Петро Тулей не втримався і запитав у парламентаря, що змінилося за час від останнього засідання комітету ВР, що настільки кардинально той змінив думку щодо запровадження другого рівня пенсійного забезпечення. На досить-таки конкретне запитання конкретної відповіді почути не вдалося. Сказано було, що проблему необхідно вирішувати комплексно: «Зібрати в одну купу законопроекти регулятора (Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку) та народного депутата Юрія Солов’я і на їх основі створити якісний документ, а потім – створити соціально-фінансову платформу. І лише тоді братися за запровадження другого рівня. А для цього знадобиться не один рік».

Отож, завзятих поборників другого рівня на засіданні Національного тристороннього круглого столу так і не знайшлося. Хіба що виступ члена Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку Олександра Панченка дещо вирізнявся від інших промов, але й у ньому зауваг було більш ніж достатньо.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *