Департамент охорони здоров’я Київської міської держадміністрації видав наказ «Про скорочення ліжкового фонду та штатних посад закладів охорони здоров’я». Як пояснюється у преамбулі, циркуляр видано «з метою ефективного та раціонального використання бюджетних коштів, ліжкового фонду, штатних посад закладів охорони здоров’я». Цікаво інше. Із документа випливає, що його ініціаторами є керівники медичних установ, котрі за покликом серця дружно взялися за написання ледь не під копірку листів, у яких слізно просили згаданий департамент скоротити і ліжка, і штатні посади… Чи багато знайдеться людей, які щиро повірять в усю цю канцелярську придибенцію? Навряд чи. Ось і учасники прес-конференції із промовистою назвою: «Ліквідація ліжко-місць у Києві. Як наслідки медреформи вдарять по лікарях і пацієнтах?» досить скептично поставилися до сумнівних потуг столичних чиновників зі сфери охорони здоров’я «оптимізувати» витрати на галузь.
Голова Вільної профспілки медичних працівників України Олег Панасенко був категоричним і переконливим: «Починають зі скорочення ліжок, а закінчать закриттям медичних установ та звільненням персоналу. Наказом пропонується в Києві позбавитися трьох тисяч ліжок, а ще розписано по кожному закладу кількість вакантних штатних посад, що підлягають скороченню. Зокрема у Київській міській туберкульозній лікарні №2 таких – п’ятдесят… Скасування вакантних ставок, по суті, означає, що медики позбавлені будуть брати підробіток, внаслідок чого передусім постраждають медсестри і санітарочки, які й так ледь зводять кінці з кінцями. Нікого не цікавило, чому так мало пацієнтів останнім часом звертається до медустанов. Та тому що в людей елементарно немає коштів на повноцінне лікування. Тому здебільшого по допомогу кидаються лише тоді, коли практично нема жодних шансів, щоб врятувати життя».
Також Олег Панасенко звернув увагу на те, скільки коштує харчування для пацієнтів. «На добу передбачено усього лиш 19 гривень, – зазначив він. – Кожному зрозуміло, що це жалюгідна сума, тому про повноцінне харчування тих, хто перебуває у стаціонарі, говорити не доводиться. Отож держава фактично нічого не робить, щоб за рахунок податків людей, забезпечити їм бодай мінімальний рівень лікування та догляду, не кажучи про профілактику захворювань».
Пригадав очільник ВПМПУ випадок, що нещодавно стався у Коломиї Івано-Франківської області, де медикам упродовж трьох місяців не виплачували заробітної плати. Тамтешні чиновники їм сказали: «Вас забагато. Скоротіть персонал – тоді й гроші матимете». «Як бачимо, процеси зі штучним скороченням у регіонах розпочалися дещо раніше, ніж у столиці, – зауважив Олег Панасенко. – Держава узяла та й скинула увесь тягар комунальних платежів на плечі громад, які здебільшого дотаційні».
«У Токмаку Запорізької області влада ліквідувала міську лікарню, попри те, що там – сучасні корпуси, – продовжив профспілковий лідер. – За часів Радянського Союзу туди звозили численні делегації з-за кордону – вочевидь, було що показати. Натомість зараз можна споглядати лише навісні замки на дверях. Кам’янсько-Дніпровська районна лікарня тієї ж області ледь животіє, маючи 120 тисяч гривень боргу за паливо… А вона ж обслуговує населення трьох навколишніх районів. Складається враження, що медичні установи свідомо доводять до банкрутства. І як тут не дійти висновку: чим менше лікарень, тим менше українців…»
Президент Всеукраїнської ради захисту прав та безпеки пацієнтів Віктор Сердюк сумно спрогнозував, що за якихось років десять в Україні бракуватиме медсестер – роз’їдуться по закордонах. Також він зауважив, що саме по собі скорочення ліжок не настільки й страшне: «Головне, щоб фінансування не зменшилося». Щодо ймовірного скорочення медперсоналу Віктор Сердюк висловився так: «Якщо до цього дійде, то, гадаю, в Києві усе ж таки діятимуть дещо елегантніше, ніж у провінції».
Адвоката з медичного права Максима Баришнікова передусім цікавить: «Задля чого Департамент охорони здоров’я зайнявся питанням кількості ліжок? У згаданому наказі чомусь зовсім не йдеться про закупівлю медичного обладнання чи препаратів, збільшення фінансування… Для чого взагалі цей документ? У рамках чинного законодавства знайти вичерпну відповідь не вдасться».