Загальні

Не допустити прийняття Трудового кодексу без відповідних правок ВАЖЛИВО!

Голова Конфедерації вільних профспілок України Михайло Волинець звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Валерії Лутковської,  Уповноваженого Президента України з прав людей з інвалідністю, голови Національної асамблеї осіб з інвалідністю Валерія Сушкевича, Уповноваженого з питань прав людей з інвалідністю Кабінету міністрів України Раїси Панасюк. Пропонуємо ознайомитися із текстом звернення. 

Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

На жаль, вищевказані високі принципи місцями так і залишаються деклараціями, які мають мало спільного з реаліями життя. Українське громадянське суспільство все більше стикається з законодавчим обмеженням конституційних прав і свобод, зокрема – при внесенні змін чи прийнятті нових нормативних актів всіх рівнів. 

Ухвалений парламентом України 5 листопада 2015 року в першому читанні проект Трудового кодексу (реєстр. №1658), після отримання Меморандуму про технічні зауваження до нього від Міжнародної організації праці, та роботи над внесенням змін у робочій групі при Комітеті з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення Верховної Ради внесений в Парламент України на друге читання і голосування в цілому.

Конфедерація вільних профспілок України провела порівняльний аналіз двох текстів проекту Трудового кодексу, що містяться в «Порівняльній таблиці до другого читання 24.07.2017», яка розміщена на офіційному сайті Верховної Ради http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=53221, і встановила, що текст законопроекту після опрацювання в профільному комітеті суттєво відрізняється від того, по якому були отримані висновки експертів Міжнародного бюро праці МОП. І в більшості випадків ці зміни – не на краще.

Із 59 позицій проекту Трудового кодексу України, відзначених експертами МОП як такі, що не відповідають 37 Конвенціям і Рекомендаціям МОП, майже третина так і залишилися неврахованими.

Зокрема, такі важливі, як недопущення дискримінації людей з інвалідністю;

недопустимість використання праці, як товару; зловживання правами роботодавців та інші.      

Нормативні акти роботодавця (стаття 12 проекту), які прийматимуться без відповідного контролю зі сторони профспілок, можуть повністю підмінити колективно-договірні відносини та стати єдиним безальтернативним джерелом регулювання трудових відносин та зловживань зі сторони роботодавця.

Стаття 58 законопроекту надає роботодавцю широкі повноваження укладати строкові трудові договори. Вказана стаття не містить посилання на будь-які обмеження щодо укладання строкових трудових договорів, аби позбавити працівників належних гарантій, що їм би надавали трудові договори, укладені на невизначений строк.

Стаття 2.3 Конвенції МОП №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця  (ратифікована Україною в 1994 році) вимагає прийняття адекватних гарантій проти застосування строкових трудових договорів, метою яких є уникнення надання працівникам захисту, про що йде мова у цій Конвенції.

Такі гарантії були визначені у положеннях Рекомендації МОП про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця №166 (параграф 3),  а також Комітетом Експертів по застосуванню конвенцій та рекомендацій МОП (CEACR) (Загальний огляд 1995 року, пункт 45-56).

Вони включають, зокрема, вичерпний перелік випадків, у яких дозволяється укладати строкові трудові договори; положення про те, що строкові  трудові договори не можуть використовуватися при працевлаштуванні на постійні посади на довгостроковій основі; обмеження, що унеможливлюють переукладення трудових договорів на визначений строк.

Стаття 93 проекту Трудового кодексу передбачає широкі прерогативи щодо припинення трудових відносин на підставах, пов'язаних із працею працівників - недостатньою кваліфікацією або станом здоров'я. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 93, припинення трудових відносин на підставі стану здоров'я має бути підтверджене відповідним медичним висновком. Проте чітко не вказано, чи можливе припинення  відносин, якщо такий висновок  оцінює придатність для конкретної роботи або просто говорить про стану її здоров'я.

Що стосується прерогативи щодо припинення трудових відносин з причин, пов'язаних із станом здоров'я працівника, то згідно з міжнародними трудовими стандартами медичний висновок, що обґрунтовує таке припинення відносин, має підтверджувати придатність до роботи, а не лише  стан здоров'я.

Наприклад, Рекомендація Міжнародної організації праці щодо ВІЛ/СНІДу №200 зазначає, що «Реальний або сприйнятий ВІЛ-статус не повинен стати причиною припинення роботи». Тимчасова відсутність на роботі внаслідок хвороби чи через обов’язки по догляд, пов'язані з ВІЛ/СНІДом, повинна розглядатися так само, як і відсутність через інші причини через здоров'я з урахуванням Конвенції про припинення трудових відносин 1982 року (параграф 11). Крім того, в Рекомендації №200 зазначено: «Людям, хворим на ВІЛ-інфекцію, не слід забороняти можливість продовжувати виконувати свою роботу, за необхідності розумного застосування, до тих пір, поки вони медично придатні для цього».

Особлива увага звертається на те, що сучасні антидискримінаційні закони встановлюють зобов'язання роботодавця забезпечувати «розумне застосування» працівника з інвалідністю, у тому числі у випадку втрати працездатності внаслідок стану здоров'я. Конвенція ООН про права інвалідів (ратифікована Україною в 2010 році) визначає таке розміщення як необхідне, а відповідні модифікації та коригування не створюють непропорційного чи надмірного тягаря (стаття 2).

Частина друга статті 93 проекту Трудового кодексу дозволяє роботодавцю звільнити працівника з причини його стану здоров'я (включаючи інвалідність), не посилаючись на обов'язок обґрунтованого розміщення, якщо заміна на іншу посаду неможлива.

Це слабке положення щодо обов'язку роботодавця щодо розумного розміщення може вплинути на дотримання Україною Конвенції №159 про професійну реабілітацію та працевлаштування (інвалідів) МОП, ратифікованої Україною в 2003 році та її супровідної Рекомендації №168.

Конвенція №159 вимагає прийняття національної політики щодо професійної реабілітації, яка визначається як «Надання можливості забезпечувати, зберігати та підтримувати належну роботу інвалідам» (стаття 1.2).

Крім того, Конвенція про сприяння зайнятості та захист від безробіття №168 містить явну заборону дискримінації на підставі інвалідності (пункт 1 статті 6). Слід зазначити, що Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю (ратифіковані Україною в 2010 році) визначає  заперечення обґрунтованого розміщення як форму дискримінації (стаття 2).

Стаття 94 проекту Трудового кодексу дозволяє припинити трудові відносини на підставі відсутності на роботі більше 4-х місяців поспіль. Припинення трудової діяльності на підставі вказаної статті не поширюється на положення про захист від невиправданого звільнення (частина перша статті  112 проекту).

Конвенція МОП про припинення трудової діяльності №158 (ратифікована Україною в 1994 році) не визнає тимчасову відсутність на роботі через хворобу чи травмування як поважну причину припинення трудової діяльності (стаття 6.1).

Незважаючи на те, що Конвенція №158 залишає можливість визначення тимчасової відсутності у національних положеннях, CEACR вважає, що якщо відсутність визначається з точки зору її тривалості, вона повинна бути сумісною з метою статті 6 Конвенції, яка полягає у захисті зайнятості працівника у той час, коли, з причин форс-мажорних обставин, він не може виконати свої зобов'язання.

На всі вищевказані порушення міжнародних трудових стандартів було вказано у листі Президента Міжнародної конфедерації профспілок (МКП)  Жоао Антоніо Феліціо та Генерального секретаря  МОП Шаран Барроу до Президента України Петра Порошенка, Прем`єр-міністра України Володимира Гройсмана, Голови Верховної Ради України Андрія Парубія, голови Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення Людмиди Денісової.

Крім того, законопроектом з переліку гарантійних виплат за час відпустки та замість невикористаної відпустки, встановлених статтею 251 проекту, виключена  грошова компенсація за всі невикористані дні щорічних трудових відпусток, а також соціальної відпустки працівникам із сімейними обов’язками, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Таким чином, проект Трудового кодексу порушує норми Конвенції МОП №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року (ратифікована 1994 році) та Конвенції про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів №159 (ратифікована у 2003 році).

Прошу здійснити всі можливі дії в межах наданих вам повноважень, щоб не допустити прийняття Трудового кодексу без відповідних правок».

Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі

Контакти

>
вул. Велика Василькiвська, 65,офiс 36 info@kvpu.org.ua м. Київ Київська область 03150 Україна +38044 287 33 38 +38044 28772 83