Загальні

Михайло ВОЛИНЕЦЬ: «Трудовий кодекс заганяє людей у стійло» ВАЖЛИВО!

Комітет Верховної Ради з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення рекомендував парламенту ухвалити проект Трудового кодексу (законопроект №1658) у другому читанні та в цілому, оскільки вважає, що він належним чином допрацьований і у ньому враховані усі зауваження і пропозиції, висловлені після першого розгляду у парламенті. Окрім того Кабінет міністрів України вирішив скасувати нормативно-правові акти, які діють ще з радянських часів. Схоже, влада усерйоз вирішила взятися за реформування трудового законодавства, й ми нині, як ніколи, близькі до цього. Проте, не секрет і те, що у суспільстві й серед чималої частини експертів переконані, що зараз не час так докорінно змінювати стосунки на ринку праці і ухвалювати законопроект №1658. При цьому позиція Конфедерація вільних профспілок України залишається незмінною – Трудовий кодекс у нинішній редакції – рабський, він значно звужує й утискає права найманих працівників, тому парламент взагалі має зняти його із розгляду. У розмові з кореспондентом «Аспекту» голова КВПУ Михайло Волинець обґрунтовує цю позицію. 


 

Реформування чи маніпуляція?

- Ми постійно чуємо, що країні потрібні реформи. Законопроект №1658 покликаний змінити правила у досить важливій сфері - трудових відносинах. Поясніть, будь-ласка, чому Конфедерація вільних профспілок України так категорично виступає проти ухвалення цього проекту Трудового кодексу?

- Україні й справді потрібні реформи, але ті, які реально покращать життя громадян та економічну ситуацію в країні. Але проект Трудового кодексу, авторами якого є Прем’єр-міністр Володимир Гройсман, перший віце-прем’єр міністр Степан Кубів, голова парламентського комітету з питань соціальної політики Людмила Денісова та народний депутат Михайло Папієв, до таких не належить. КВПУ виступає проти його ухвалення тому, що він суттєво звужує права працівників та профспілок і розширює їх для роботодавців. В умовах війни, економічної кризи, нереформованої судової системи та високого рівня корупції людина праці й так почувається незахищеною. Нашим громадянам не завжди своєчасно і у повному обсязі виплачують зарплату, не застраховані вони й від накладення незаконних стягнень, а то й звільнень. Бо хоча чинне законодавство й захищає права працівників, але, ні для кого не секрет, що роботодавці його часто не дотримуються. Тому зараз у таких випадках профспілкові організації стають на захист працівників і допомагають їм боротися проти порушників КЗпП.   

DSC 1913

Акція протесту 11 квітня у день засідання Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення 

- Але ж розробники законопроекту й прихильники ухвалення ТКУ постійно повторюють, що Кодекс законів про працю застарів і це, мало, не він заважає економічному розвитку країни?

- Влада та роботодавці маніпулюють, коли використовують цей аргумент. Справді КЗпП ухвалений у 1971 році, але до нього з того часу внесено стільки змін, що він повністю адаптований до умов сучасної економіки та ринку праці. Якщо ж виникають якісь нові реалії, їх завжди можна відобразити, доповнивши чинне законодавство. Але нам пропонують проект ТКУ, який фактично зробить найманих працівників рабами. Думка, що дешева й безправна робоча сила привабить інвесторів, – помилкова. Серйозному бізнесу, перш за все, потрібні чіткі і постійні правила, зокрема, й на ринку праці, а також верховенство права. А поки ж іноземці добре засвоїли, що в українських судах вони не завжди зможуть захистити свій бізнес і добитися справедливості. Крім того, серйозним інвесторам потрібна не дешева, а кваліфікована робоча сила. До речі, нещодавно під час засідання Кабінету міністрів до мене підійшов один депутат із БПП й почав говорити, що українці ледачі й не хочуть працювати. Я запитав: ті, що із вашої області виїхали на заробітки за кордон, теж ледачі? Парламентарій, не моргнувши оком, відповів, що там вони сумлінно працюють. То, може, варто і в Україні спочатку належним чином організувати виробничий процес, збільшити зарплати та покращити умови праці, а вже потім братися за зміну трудового законодавства, а не замість цього заганяти людей у стійло? Та й бізнесу потрібні платоспроможні споживачі, які куплять вироблені ним продукти.

До речі, у свій час у Грузії відчутно лібералізували трудове законодавство на користь роботодавців, обґрунтовуючи це необхідністю розвитку бізнесу та інвестицій. Суттєвого притоку іноземного капіталу не відбулося, а от наймані працівники та профспілки змушені були вдаватися до акцій протесту. І таки добилися, щоб до Трудового кодексу були внесені зміни. Подібна ситуація була і у Росії. Там теж змінили трудове законодавство на догоду роботодавцям, а потім профспілки 15 років поспіль боролися за внесення до нього необхідних і законних змін. Чи потрібно Україні повторювати цей досвід?  

Роботодавцям можна все

- Конкретизуйте, будь ласка, як саме проект Трудового кодексу погіршує становище найманих працівників?

- Одна із найбільших загроз – надання широких одноосібних повноважень роботодавцям. Нагадаю, трудові відносини у нас регулюються Конституцією України, міжнародними договорами, Кодексом законів про працю, законами України, актами Президента та Кабінету міністрів. Однак у проекті ТКУ є стаття 12, яка надає право роботодавцеві самостійно ухвалювати власні нормативні акти у сфері праці шляхом видання наказів, розпоряджень, рішень тощо. Водночас створюється можливість для уникнення від переговорів та укладення колективного договору, які зараз відіграють важливу роль у захисті прав працівників. Бо після так званого доопрацювання проекту у статті 12 з’явилася частина 3, якою передбачено: «якщо колективний договір не укладено, питання, що мають бути ним врегульовані відповідно до вимог цього Кодексу, регулюються нормативними актами роботодавця, погодженими з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або після проведення з ним консультацій. У разі відсутності первинної профспілкової організації роботодавець погоджує ці питання з вільно обраними представниками (представником) працівників, а в разі відсутності таких представницьких органів роботодавець самостійно приймає такі нормативні акти». А стаття 67 проекту фактично узаконює рабство, бо згідно з нею, роботодавець має право у разі простою без згоди працівника перемісти його на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ і доручити йому інше, ніж він до цього виконував, завдання. Єдина приємна для працівника умова, що це має бути у тому ж населеному пункті, де він найнявся на роботу. А от стаття 82 дозволяє безстрокове переведення працівника від одного роботодавця до іншого за домовленістю між ними уже без обов’язкового дотримання місця розташування. І хоча у проекті зазначається, що це відбувається «за згодою працівника». Але на практиці буде у добровільно-примусовому порядку, бо у разі відмови роботодавцеві надається право звільнити працівника. От і вийде, що, скажімо, гірника із Червонограда Львівської області, який боїться втратити роботу, переведуть на Донеччину. При цьому проект ТКУ не гарантує, що його на новому місці забезпечать житлом та створять належні умови для мешкання із родиною. Подібне переведення працівника від одного роботодавця до іншого щоправда на строк до 3 місяців передбачене і статтею 66. Тут також територія переведення законодавчо не обмежена (може бути інша область або навіть країна), а соціальні гарантії (наприклад, надання тимчасового житла) не закріплені.

Роботодавець

 Стаття 37 дозволяє роботодавцеві покладати на працівника виконання додаткових обов'язків, якщо на його думку, обсяг дорученої роботи не забезпечує повної зайнятості. Доплата працівникові за це можлива лише за домовленістю сторін та й то, якщо додаткова робота виявиться вище оплачуваною за основну. Роботодавець зможе експлуатувати працівника по 12 годин на добу протягом 6 місяців (статті 141, 145, 159, 160). Статтею 206 проекту ТКУ йому також надається право одноосібно переглядати норми праці. При цьому не визначено підстав для цього, а також із тексту статті не вбачається відмінностей між «заміною» і «переглядом» норм праці. Це дасть можливість роботодавцям безпідставно здійснювати «заміну» норм праці, які погіршуватимуть умови оплати роботи трудівників. Частиною 1 статті 270 проекту встановлюється, що і внутрішній трудовий розпорядок визначатиме своїми нормативними та іншими актами роботодавець.

 - Ви згадали про звільнення працівників за ініціативою роботодавця. А які ще зміни у цей процес пропонують внести?

-  Ще більше розширити права і можливості роботодавця. Наприклад, відповідно до статті 92 проекту, працівник може бути звільнений за ініціативою роботодавця за розголошення комерційної таємниці. А чітке визначення цього поняття у проекті ТКУ відсутнє. Тому, наприклад, вийдуть робітники на мітинг, назвуть суму заборгованої їм зарплати, і їх за це можна буде звільнити. Бо роботодавець вважатиме, що вони розголосили комерційну таємницю – розмір своєї зарплатні. Стаття 93 дозволяє звільнення через недостатню кваліфікацію, що підтверджується не тільки результатами атестації, а й  іншими доказами. Знову – нечітке визначення, яке дає можливість зловживань. Та й атестацію, за наслідками якої можна звільнити працівника, проводитиме комісія, склад якої визначатиме роботодавець і оскаржити її рішення можна буде тільки йому самому (статті 329, 330). Втратити роботу без попередження можна буде й у разі відмови від  профілактичного щеплення, хоча у людини можуть бути протипоказання, або вакцини у поліклініці не виявиться, чи коштуватиме вона занадто дорого. Якщо працівник не пройшов медичного огляду,  він теж підлягає звільненню, бо це дозволяє частина 3 статті 93 проекту ТКУ. Його автори також вирішили, що можна викидати на вулицю одиноких матерів.

Трудовий кодекс жінки

- Які ще негативи «підготували» законотворці для жінок? 

- Стаття 109 дозволяє звільняти таких жінок із дітьми віком до 15 років на загальних підставах, передбачених статтею 92.  Їх, а також жінок, що мають дітей віком від трьох років, або дитину-інваліда, згідно зі статтями 154 та 294, можна буде залучати до надурочних робіт, робіт у нічний час, у вихідні, дні державних і релігійних свят. Якщо ж жінка відмовиться вийти на роботу через те, що їй ні з ким залишити дитину, роботодавець матиме право звільнити працівницю. КВПУ від самого початку появи у проекті ТКУ цих та інших, названих вище антигуманних норм, виступала проти їх ухвалення, надсилала обгрунтовані застереження і пропозиції. У тому числі й до авторів законопроекту №1658 та Комітету Верховної Ради з питань соцполітики. Але вони всі так і залишилися у проекті після його так званого доопрацювання.

- КВПУ виступає проти проекту Трудового кодексу й через звуження прав профспілок. На скільки може погіршитися їхнє становище?

-  Почну з того, що розділ про профспілки у проекті ТКУ взагалі відсутній. Тому наймані працівники залишаються сам на сам із роботодавцем, який завжди має більше ресурсів, можливостей і владних повноважень. Трудівникам доведеться самим захищати свої права у суді, якщо вони не матимуть коштів на адвоката. Бо не включенням відповідного розділу до проекту ТКУ профспілкові організації фактично позбавили цієї функції. Зупинюся ще на кількох положеннях проекту, про недопустимість ухвалення яких ми говорили ще до розгляду законопроекту №1658 у першому читанні, а їх так і залишили у ньому навіть після так званого доопрацювання, у результаті якого змінилися хіба що номери статей. Згідно з теперішньою статтею 87, яка до цього була 86-ю, погодження із профспілкою на звільнення працівників потрібне лише у разі їхнього скорочення, за станом здоров’я, яке підтверджується відповідним медичним висновком, та через недостатню кваліфікацію, що підтверджується результатами атестації, іншими доказами (частина 1 статті 93). З усіх інших підстав, передбачених статтями 92-97, серед яких «невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов’язків», «виявлена невідповідність працівника займаній посаді», «нез’явлення працівника на роботу внаслідок тимчасової непрацездатності», «розголошення комерційної таємниці», таке погодження взагалі непотрібне. Cтаття 152 дозволяє залучати працівників до надурочних робіт без згоди профспілки, а лише, повідомивши її про це.

DSC 2672

Звернення до міжнародних структур

- КВПУ неодноразово виходила на акції протесту проти ухвалення Трудового кодексу.  Чи намагалися ви відстоювати свою позицію іншими шляхами?

- На жаль, на відміну від старих профспілок, ми незручні для влади та роботодавців, адже принципово стоїмо на захисті прав українських трудівників. Щоб бути почутими, нам доводиться протестувати,  бо ефективний соціальний діалог, як у Європі, у нашій державі відсутній. На засіданні парламентського Комітету із соціальної політики наших представників позбавляють слова. Так, 11 квітня, коли нинішній проект Трудового кодексу готувався до другого читання, один із його авторів і водночас голова Комітету Верховної Ради Людмила Денісова намагалася не надати слова представникам незалежних профспілок.

17191995 1495661290452230o

Тоді наші лідери не витримали й почали виступати без її дозволу. Людмила Денісова відмовилася розглядати не тільки наші, а й понад тисячу пропозицій, поданих народними депутатами, і поспішно закрила засідання. А наступного дня ми дізналися, що Комітет рекомендував парламенту ухвалити «доопрацьований» проект Трудового кодексу у другому читанні та в цілому. Виникають слушні запитання, чому такі важливі рішення, які стосуються мільйонів людей, ухвалюються таємно, а рекомендований текст документу приховується? І чому, якщо законопроект такий хороший, його не обговорюють публічно? Народний депутат Юрій Левченко, обурений діями своїх колег по парламенту, звернувся до суду стосовно порушення Комітетом процедури розгляду законопроекту.

- А, можливо, КВПУ варто було б звернутися до міжнародних організацій?

- Ми й зверталися, і не раз. І цю чергову, уже восьму чи дев’яту, редакцію проекту Трудового кодексу змушені були перекласти англійською мовою (а це не мало - не багато 385 статей плюс Прикінцеві положення) і надіслати до компетентних у трудовому праві міжнародних інституцій. Фахівці Міжнародної організації праці, приміром, визнали 59 позицій цього проекту ТКУ такими, що не відповідають 37-ми Конвенціям і Рекомендаціям МОП. Але Комітет Верховної Ради при підготовці законопроекту до другого читання врахував лише 22 з них, а решту – проігнорував. Попри все КВПУ продовжуватиме свою боротьбу проти погіршення трудового законодавства. Ми звернулися й до Комітету міністрів Ради Європи з проханням запобігти протиправним діям української влади, які порушують права людини у нашій країні. Зокрема, вжити зі свого боку усіх можливих заходів, щоб Трудовий кодекс у редакції, рекомендованій до другого читання без врахування важливих зауважень і застережень МОП, не був ухвалений. Я переконаний, що тільки збалансований Кодекс законів про працю може сприяти покращенню соціально-економічних умов життя громадян та розвитку держави Україна. Хотілося, щоб влада припинила небезпечні й невиправдані експерименти у цій сфері, а через свої спеціальні інституції забезпечила безумовне дотримання всіма учасниками соціального діалогу чинного трудового законодавства.

 ЧИТАТИ АНАЛІЗ ТРУДОВОГО КОДЕКСУ

 

аналіз трудового кодексу

Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі

Контакти

>
вул. Велика Василькiвська, 65,офiс 36 info@kvpu.org.ua м. Київ Київська область 03150 Україна +38044 287 33 38 +38044 28772 83