Загальні

ДУМКА ЕКСПЕРТА: Узгодити мету та звірити маршрут ВАЖЛИВО!

Щоразу, коли відбуваються зміни в нашій галузі, з острахом міркую: «Скільки підручників вкотре доведеться відправити в «макулатуру», яку методику чи технологію потрібно буде застосувати, щоб встигнути за відведений час сформувати предметні компетентності й надати міцні знання?» Та й зрештою, чи стане для вчителя «нове» простором професійної свободи та креативу, чи лише «лещатами» - «ні кроку в бік»?! Підходи реформаторів під впливом громадськості стають дедалі гнучкішими, створюється картина всенародного обговорення, застосовуються найновітніші технології. Освіту потрібно й ще можливо  реформувати. Але з якою метою та яким чином? Без сумніву, заради наших дітей та онуків. Заради тих, хто залишався законослухняним громадянином усі роки  від проголошення незалежності. Заради тих, хто відстоює нашу державність на Сході України. Та й нинішній міністр освіти, мабуть, найвідкритіший для  системних реформ… 


 

Вкотре: потрібно зупинитися. Багато вчених мужів, модераторів реформи,   обізнані з методологією науки, їм достеменно відомо, що «ідеї народжуються з практики, спостережень навколишнього світу і потреб життя. В основі ідей лежать реальні факти і події». У даному випадку  реальні факти і обставини – це не уявна, сформована за дописами підлеглих управлінських кадрів та  дотично «підтверджена» парадними виїздами до «народу» українська школа. Вона, сучасна українська школа,  існує  з реальним фізичним перенавантаженням учнів, з  реальною архаїчною матеріальною базою, з реальним відволіканням педагогічних колективів від  реального навчально-виховного процесу.   

Відомо, що «нові наукові і накопичені знання перебувають в діалектичній взаємодії». Розривати цей ланцюг - це те саме, що розривати ланцюг ДНК…

Що ж знову не так у нашому домі? Чого не сталося?  Головного - всебічного наукового  обґрунтування принципів реформи та вироблення гарантій їх дотримання. На наш погляд, «золотими стають вже граблі»: однобокість у проведенні заявлених реформ. Усе зводиться тільки  до активізації учителя…

Яке  ж місце займе система управління освітою в новій українській школі? Де механізми перетворення  цієї системи  на менеджерські рейки? Цікавий досвід утворення громад. Стверджують, що відділи освіти там складаються з трьох-чотирьох осіб. Це позитив чи негатив?  

Реальна ж наявність співвідношення приписів «так, а не інакше» та застосування знизу «обов’язковості» демократичних змін сьогодні наштовхується на (?)  та викликає протиріччя й в організації навчально-виховного процесу, й вимог до якості роботи вчителя за рахунок його вчительського перенапруження, де не навіть гіпотетично  не вписується час відпочинку та якісного відновлення фізичних та інтелектуальних сил.

Хто ж відповість у майбутньому за програмоване майбутнє вихолощення наукових знань українців? Адже саме це закладається гібридними програмами старшої школи. Відповідь зрозуміла й очевидна. Ми ж самі й відповідатимемо. Не чиновники-можновладці…

Для подальшого ефективного проведення реформ потрібно узгодити мету  відповідно до потреб суспільства й держави.

Кожного разу, коли вчитель визначає мету уроку, він ставить відповідні й доступні для виконання завдання. І тільки тоді виникає план уроку.

При цьому найкраще зі старого переходить у нове, і надає йому сили й дієвості. Інколи забуте  методичне старе знову відроджується на новій науковій основі, отримує друге життя в іншому, досконалішому вигляді.

Коли ж порушуються наукові принципи, то все, що не роби – вже завтра наражатиметься на необхідність змін і кардинальне коригування.

Переконаний: у міністерстві відсутній дієвий моніторинг процесу реформування. Ресурс для такого моніторингу є. Це - провідні методисти інститутів післядипломної педагогічної освіти, знані в Україні. Вони тримають руку на пульсі освітянського життя. Це - провідні вчені-практики, будь-якої ланки: чи АПН, чи вищих навчальних закладів. Вони педагогічній спільноті відомі. Опорою для них повинні стати також знані своїми здобутками учителі  регіонів. І це мають бути освітяни всієї України.

Формат моніторингу повинен бути реально дієвим, а не про людське око, бо вчитель творить нову українську школу вже сьогодні.  Йому справді фізично ущільнити час у запропонованій моделі навчально-виховного процесу для якісної участі в реформуванні освіти.

Рухатися далі без звірення маршруту та його корегування неможливо. Це - аксіома.   

Володимир ЛЕПЕНЬ,

заступник голови

Вільної профспілки освіти і науки України

Для газети "Аспект" №14 (578)

Прокоментувати:

Переконайтеся, що ви вводите інформацію, де це зазначено (*) . HTML-код не допускається.

Контакти

>
вул. Велика Василькiвська, 65,офiс 36 info@kvpu.org.ua м. Київ Київська область 03150 Україна +38044 287 33 38 +38044 28772 83